top of page
Фото автораДемкова Аліна

Дитиноцентричне виховання

Оновлено: 8 квіт. 2020 р.



Історія сталася рік тому.
    Минулого літа відпочивала на морі зі своєю сестрою, мала можливість побачити приклад Гіперопікуючого виховання та модель Дитиноцентричної сім'ї.
Хлопчик (орієнтовно 11 років) хотів покататися на гойдалці, але не міг цього зробити, через порушений метаболізм, спричинений малорухливим способом життя і відсутністю фізичних навантажень.
Він попросив маму, аби вона посадила його на гойдалку. Мама намагалася підняти сина, просила, щоб хлопець підтягнувся, казала, що їй важко це зробити без його допомоги.
В свою чергу він кричав на неї, звинувачував в тому, що вона не може його підняти і посадити. Це все тривало 5 хвилин. Мамі все ж вдалося! Вона виявила бажання покупатися в морі і попросила сина зіскочити з гойдалки самостійно, на що почула ряд емоційно забарвлених претензій від сина і все ж залишилася біля нього.


Дитиноцентричне виховання є найкращим варіантом, коли дитині з 0 до 3 років. Коли мати і батько швидко задовільняють усі потреби немовля це природньо і екологічно.

Далі дитині потрібно поступово давати право робити вибір (якого кольору одягнути комбінезон), виконувати якусь дію (самостійно взяти іграшку з полиці).

Якщо стратегія виховання не змінюється, це призводить до травмування дитини, виховання інфантильної особистості.

У 2008 році американські психологи Едвард Десі та Річард Раян представили світові Теорію Самодетермінації, яка встановила, що кожна людина має три природні психологічні потреби:

  • Потреба в автономії – прагнення відчувати, що твої дії ініціюєш ти, а також самоконтролю поведінки;

  • Потреба в компетентності – бажання мати впевненість у своїх силах і можливість досягти успіху;

  • Потреба піклування – прагнення відчувати турботу і любов.

Інша американська дослідниця, Голлі Шиффрін, вирішила разом з колегами перевірити цю теорію, щоб вивчити вплив батьківської гіперопіки. Виявилося, що надмірна участь батьків у житті дітей негативно впливає на кожен з трьох напрямків. А на додачу ще й спричиняє схильність до депресій, тривогу та знижує рівень задоволеності життям.

Батьки обирають таку стратегію виховання не просто так, на це є ряд причин, які варті уваги:

  • Бояться невдач дитини. І вважають, що їхня допомога убезпечить її від низьких оцінок, невдач чи розчарування в житті.

  • Хочуть дати дитині і те, чого не мали самі. Якщо дідусі та бабусі приділяли батькам недостатньо уваги, цілком можливо, що вони намагаються зробити все, аби їхнім дітям не довелося пережити те саме. Щось на зразок суперкомпенсації. Те саме стосується нереалізованих мрій: можливо, комусь із батьків хотілося професійно займатися спортивними танцями, та замість цього вони змушують дитину відвідувати 3 тренування на тиждень.

  • Не можуть змиритися. З тим, що дитина стала дорослою і більше не потребує їхньої допомоги, як це було раніше. Крім того, вони відчувають себе потрібними і молодими, коли допомагають дітям.

  • Звикли. Батьки виховували й піклувалися про дітей протягом тривалого часу і тепер їм важко «відпустити» їх.

Рекомендації дітям, що живуть у дітоцентричній сім'ї:


  1. Спершу усвідом, що батьки бажали тобі добра та робили все, що знали, уміли та могли, аби ти жив у щасті та любові.

  2. Ознайомся з причинами описаними вище та з'ясуй, чому твої бать обрали саме такий тип виховання. Це допоможе зрозуміти їхній вибір, зменшить рівень осуду, претензій та гніву.

  3. Розкажи батькам, що надмірний контроль заважає розвиватися та пригнічує тебе. Батьки думок читати не вміють, а образи будуть сприйматися, як прояви дитячості.

  4. Чітко поясни батькам, що саме тебе пригнічує, які слова, дії, що ти відчуваєш у цей момент. Але запропонуй альтернативний варіант поведінки, аби не бути голослівним. І обов'язково утримайся від звинувачень в адресу батьків. Якщо винні тільки вони, тоді де твоя воля та відповідальності за своє життя. Не забирай у себе ці права.

  5. Чітке розприділення обов'язків. Попроси у батьків, аби ти робив певні справи виключно сам. Наприклад, прогулянка з собакою, або миття підлоги.

  6. Тепер залишається лише ДОВЕСТИ! Вирішуй свої проблеми самостійно та ділися з батьками, як тобі це вдалося зробити. Аби вони знали, що без їхнього постійного піклування та контролю ти можеш впоратися.

19 переглядів0 коментарів

ความคิดเห็น


Пост: Blog2_Post
bottom of page